Головна | Реєстрація | Вхід | RSSП`ятниця, 15.12.2017, 13:17

Бібліотека для дітей ім. Г. Тютюнника

Меню сайту
Категорії розділу
Бібліотека ім. Г. Тютюнника на сторінках преси [1]
Статті про Григора Тютюнника [4]
Бібліотеки світу [1]
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Форма входу

Каталог статей

Головна » Статті » Статті » Статті про Григора Тютюнника

Функції народної пісні у новелистиці Григора Тютюнника

Одним із могутніх джерел літератури є фольклор. Проза Григора Тютюнника своїм корінням також сягає народної творчості. Зокрема, великий вплив на його новелістику справила народна пісня. Вражає розмаїття тематичної палітри народних пісень, використанних письменником у новелах, — це і дитячі пісні («Перед грозою» — «Петрику, Петрику, вистав ріжки на чотири доріжки…» [3, с.46]; весільні («Оддавали Катрю» — «Бариня — кицька…» [3, с. 159]; поминальні («Поминай Маркіяна» — «Упокой, спасє», «Плачу і ридаю» [3, с. 109] та інші. Вони виконуються хором або матерями чи батьками («Оддавали Катрю»), хлопцями чи дівчатами («Обнова», «Проти місяця»). «Ущерть налита смутком пісня» звучить з вуст нареченої Катрі з новели «Оддавали Катрю»:

Ой, братіку, сокілоньку,

Та візьми ж мене на зимоньку…

Через пісню прощається дівчина зі своїм дівуванням. Про її стосунки з Павлом автор говорить дуже скупо, але за допомогою народної пісні натякає на те, що стосунки між молодими не ідеальні. Можливо тому, замислюючись над своїм подружнім майбутнім, Катря заводить не веселу весільну пісню,а «налиту смутком». Та гостям не до вподоби пісня, від якої »у жінок бриніли сьози на віях, а чоловіки хмурилися, сумнішали очима й прохмелялися» [3, с. 157]. Контрастом до пісні нареченої звучить з легкою іронією пісня Мишка-бубніста.

Є бариня ласа, ласа

До любові удалася,

Бариня — цяцька,

Бариня — кицька.

Що не вечір, то й новий!

Що не вечір, то й другий!

Таким чином, пісні, які співаються за столом, відбивають настрій гостей, їх взаємини, характери.

Григорові Тютюннику вдається майстерно перетворити народну пісню на засіб характеристики. Так, зокрема, з народних пісень у новелі «Поминали Маркіяна» ми дізнаємося про ставлення родини та односельців до померлого. Люди заводять поминальні пісні «Вечная память…», «Плачу і ридаю», тільки тому, що так годиться. Та згодом за померлого швидко забувають і поминки претворюються на банкет, на якому лунають і «За лєсом, за дремучим…», і, «Скажи,скажи, хозяєчка…», і про Гандзю-цяцю, Гандзю-птицю, Гандзю-гарну молодицю. Ці пісні найвлучніше розкривають характер сосунків померлого з людьми.

Майстерно використана, народна пісня виконує різноманітні функції: стає основою сюжетної лінії твору («Вуточка»), посилює психологізм новели («В сутінки»), переростає в художню деталь («Оддавали Катрю», «Тайна вечеря», «Печена картопля», «Смерть кавалера» та ін.). Майже в кожній новелі Григора Тютюнника зустрічаємо або слова з народних пісень, або згадку про те, що хтось з героїв співає чи мугикає собі під ніс («Дядько Никін» — «У настрої він завжди наспівує те, про що думає» [3, с. 136]; «Три зозулі з поклоном» — «І гомонимо, бувало, втрьох або співаємо потихеньку» [3, с. 283]. Рядки з народної пісні можуть вказувати на місце й час подій («Грамотний» — «Червону руту Не шукай вечорами…»[3, с. 281]).

Отже, Григір Тютюнник зумів органічно вплести народну пісню в тканини художнього твору, надати їй ваги художньої деталі, яка допомагає осмилити зміст художнього полотна.


Святовець В. 
Категорія: Статті про Григора Тютюнника | Додав: admin (31.03.2010)
Переглядів: 1906 | Рейтинг: 5.0/2
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *:
Пошук
Друзі сайту
  • Мистецький сайт
  • Робота в Інтернеті WM ZONA

  • Copyright MyCorp © 2017